Декілька днів після……

Невблаганна доля одним замахом відсікла, ампутувала мить сьогодення і пересунула у стан історії. Трагічної історії, сторінок якої у польського народу так багато. Поляки говорять про «нову Катинь». І це справді так. Випадок з президентським літаком, що розбився під Смоленськом, не має аналогів у новітній світовій історії. Цвіт Польщі, найвищі посадовці армії загинули не на війні – у мирний час, через жахливий збіг обставин.

Ми стали свідками величезної у людському вимірі трагедії особистостей, трагедії народу і держави. На наших очах змінився перебіг історії. Якщо розглядати це велике нещастя крізь призму геополітичних візій, можна зробити припущення, що завершився певний етап розвитку взаємин на повоєнному Європейському просторі.

В особі загиблого Президента Польщі Леха Качиньського Україна втратила послідовного справжнього друга, оборонця інтересів нашої держави у Європейському Союзі. Трагедія об’єднала прихильників і супротивників Президента, об’єднала усіх громадян Польщі, згуртованість котрих нам, українцям, слід брати за взірець. Поляки не соромляться виявлення своїх емоцій: біль, жаль, розпач, сльози на очах чоловіків і жінок, дорослих і дітей, політиків з різних таборів і простих людей. Для біди і трагедії людської немає кордонів, тим більше трагедії цілого народу.

Смуток i співчуття, спазм у горлі, скупу сльозу, здригання плечей, міцно стулені уста у перехожих можна було побачити на вулицях Львова у ці дні. На квіткових ринках найбільше купували білі і червоні квіти. У багатьох місцях – біля будівель Генерального Консульства РП, біля костелів – запалені свічки, оберемки і кошики живих квітів. У понеділок Львів і вся Україна завмерли у тиші. Державні прапори з чорними стрічками тріпотіли на вітрі. У ці дні українці ділили біль з польським народом.

Мимоволі виникає питання – чи для відчуття хвилі єднання і усвідомлення спільності нам конче необхідна трагедія? Чи так важко зрозуміти, що людські цінності: життя, здоров’я, свобода переконань, добробут, радість і туга, багато іншого – вони спільні для всіх людей на цій грішній землі. Кожен з нас, чи то політик чи простий громадянин, пам’ятаючи про швидкоплинність життя, повинен відчувати відповідальність за кожен крок, вчинок, кожне слово, котре могло завдати болю, поранити або ощасливити. Давнє римське гасло «пам’ятай про смерть», як і інші римські прислів’я, своєю філософською глибиною і мудрістю актуальне і сьогодні, як і впродовж століть.
Історію слід вивчати не для того, щоб вона роз’ятрювала старі рани минулого, а для оцінки помилок і дурості, щоб не вчиняти так сьогодні і завтра. Історичний досвід повинен служити єднанню між народами. Кордони не можуть роз’єднати невелику, але міцну, згуртовану Ротарійську спільноту на теренах нашого Дистрикту. Мірило болю втрати польського ротарійця Войтка Серпінського для українців таке ж, як втрата найстаршого Ротарійця Львова Богдана Грицька для поляків. Вони померли в один день, 5 квітня.

Вислів «глибоке співчуття» не може уповні виразити ті почуття, що вирують в наших душах. Але все це вже сталось. Вороття нема. Ми мусимо подолати розпач, згуртуватись, жити і йти далі. Наша організація понад 105 років існує для творення взаємин, добрих стосунків між людьми різних політичних поглядів, релігійних переконань, національностей з різних куточків Землі. Тривалість і стійкість Ротарі можна пояснити універсальністю філософії, покладеної в основу організації. «Служити понад власне я», «сіяти зерна любові», «будувати мости між народами» – ці глибокі і гарні гасла передають основний зміст ідей, що об’єднують Ротарійців. Ротарійці України – разом з польським народом, і у хвилини жалоби і у часи звершень, які неодмінно настануть. Ми переконані, польське суспільство швидко віднайде у собі сили для консолідації. А разом переживати горе і творити успіх значно легше.

 14 квітня 2010 року

Ротарі Клуб «Львів»
Голова ІСС Україна-Польща
АГ Ярослав Музичко

DSC_2651

DSC_2655

DSC_2656

DSC_2662

DSC_2671

DSC_2690

DSC_2705

DSC_2719

DSC_2733

DSC_2735